Досвід

Як відомо, гірська хвороба проявляється більше в людей, психологічно не підготовлених до подолання факторів високогір’я (незважаючи на проведену психопрофилактику). Маючи певний досвід роботи анестезіолога й знаючи дію малих транквілізаторів, що володіють заспокійливою дією на ЦНС, що усувають почуття тривоги, страху й напруги, автор статті під час сходження на пік В. И. Леніна вище 5000 м застосувала на собі триоксазин. При цьому моє самопочуття було значно краще, ніж у не транквілізаторів, що приймали. Надалі цей же ефект підтвердили й інші альпіністи, що брали участь раніше у висотних експедиціях, зокрема такі досвідчені висотники, як Б. Гаврилов, що двічі зробив траверс піка Перемоги, почесний майстер спорту А. Рябухин, майстер спорту В. Рязанов, С. Сорокін, П. Грейлих, Г. Рожальская й інші альпіністи нашої групи (які, бачачи гарний ефект препаратів, добровільно стали приймати транквілізатори).
У літературі ми не знайшли вказівок на досвід застосування даних препаратів для профілактики й лікування гірської хвороби. Застосування цих препаратів вимагає ще вивчення. Досвід челябінських висотних експедицій, у яких у початковому періоді акліматизації на висотах вище 5000 м, особливо в починаючих висотників, застосовувалися транквілізатори (триоксазин, андаксин або мепробамат індивідуально - по 1-2 таблетки на ніч) у сполученні з іншими сприятливої найшвидшої пристосовності до високогір’я, говорить про те, що застосування цих препаратів доцільно.