Проби на затримку подиху

При подальшому тривалому перебуванні й підйомі вище цієї висоти в організмі наступає процес детериорации, коли погіршення загального стану й ослаблення організму починають брати гору над пристосувальними фізіологічними реакціями.
Щось подібне ми спостерігали в наших учасників при сходженні на пік Джигіт в 1966 р. (12 днів на висоті 4000-5170 м) і траверсу піка Перемоги в 1967 р. (весь траверс - 20 днів, з них 13 - на висоті вище
Проби на затримку подиху в альпіністів,
7000 м). При цьому спостерігалися прогресуюча втрата ваги, підвищене почуття голоду (навіть на висоті 7000 - 740Q м), швидка стомлюваність, загальна слабість, мерзлякуватість, спрага, поліурія (незважаючи на малий прийом рідини). При об’єктивному огляді обертали на себе увага різке схуднення, сухість і морщинистость шкіри, блідо-жовтий колір особи, різка атрофія кістякової мускулатури, повна відсутність підшкірно-жирової клітковини, тони серця приглушені. При обстеженні гемодинамических показників відзначалися вповільнення пульсу в трьох чоловік з восьми й частішання пульсу в п’яти чоловік. Артеріальний тиск було в усіх нижче норми. Різко знизилися проби на затримку подиху.
Доцільно починаючим висотникам перед безпосереднім виїздом у гори й на початку акліматизаційного періоду застосовувати медикаментозні засоби, що стимулюють червоне кровотворення й регулюючі нервово-психічні процеси.