Через два дні

Експедиція з 240 носіями досягла 2 квітня місця базового табору (4500 м) на правом бережу західного льодовика Аннапурны й 9 квітня встановила табір I (5200 м), а 16 квітня був розбитий табір II (5750 м). 18 квітня Мюллер, Рейтер і шерп Пемба Норбу вийшли на розвідку шляху до табору III. Єдино можливий маршрут проходив по крутому льодовому жолобі, де доводилося вирубувати щабля й натягати поручневі мотузки. 22 квітня був організований табір III (6050 м),там були встановлені два намети, і за допомогою імпровізованої канатної дороги до 25 квітня туди були підняті всі вантажі. Наступного дня був установлений табір IV. Звідси альпіністи вперше побачили довгий, семикилометровый гребінь, що веде до вершин Аннапурны. Наступні дні довелося відсиджуватися в наметах: безперервно йшов сніг, і могли зійти лавини. Тільки 3 травня підйом відновив. Через два дні під вершиною «Льодового храму» на висоті 7050 м восходители встановили табір V і все у відмінному настрої вернулися в табір IV.
7 травня Обстер, Шуберт і Винклер піднялися в табір V, але через непогоду тільки 9 травня вони вийшли на гребінь між Глазир-Будинку й Рок-Ноир.
По льодовому схилі висотою 450 м без особливих труднощів вони досягли вершини Рок-Ноир (7485 м) приблизно в 14 годин. Це не дуже складна вершина, але все-таки першосходження на такий високий, хоча й нескладний семитысячник значно підняло настрій в альпіністів. Спуск ускладнювався тим, що розбушувалася пурга. Відсутність видимості привело до того, що вони заблудилися й тільки пізно ввечері, смертельно утомлені, повернулися в табір V. 11 травня в підніжжя льодового зльоту на Рок-Ноир був установлений табір VI (7250 м). Обстер, Рейсмюллер і Шуберт мали намір вийти рано ранком 13 травня на штурм Аннапурны.