Патологічний подих

Однак відомо, що в результаті гіпервентиляції (посиленого подиху) губиться багато вуглекислоти, що є гарним стимулятором подиху. При «вимиванні» же вуглекислоти може порушуватися ритм подиху. Патологічний подих типу Чейн-Стокса вперше відзначено при впливі гіпоксії в горах Моссо (1898 р.), Холденом, Дугласом (1913 р.), а згодом вивчалося Н. Н. Сиротининым (1954 р.). У наших експедиціях від 3000 до 5000 м подих типу Чейн-Стокса відзначалося по ночах в 9 з 32 чоловік, що спостерігалися. А на висотах від 5000 до 7200 м патологічний подих у сні періодично спостерігалося вже в половини спортсменів (в 11 з 23).
При дослідженні серцево-судинної системи певної закономірності в змінах артеріального тиску й пульсу залежно від висоти не виявлено. Замічено, що пульс і артеріальний тиск змінюються частіше убік підвищення. Але в результаті важкої фізичної праці можливо й зменшення артеріального тиску на більших висотах. Це спостерігалося нами епізодично. У результаті акліматизації на висоті пульс стабілізувався на трохи підвищених цифрах у більшості спортсменів і вертався до своєї норми або близько до неї у відмінно тренованих спортсменів. Так, у майстра спорту Г. Корепанова в спокої на висоті 2000 м і після дводенного перебування на 6000 м (пік Перемоги) пульс був дорівнює 44-43 у мінуту, а в майстра спорту В. Саме-Хвалова - відповідно 66-72.
На висоті в усіх без винятку спортсменів навіть при незначному фізичному навантаженні, особливо в різкому темпі, відзначалося значне частішання пульсу, що довгостроково й повільно знижувався.