Діаметр отвору

Спочатку вирубується більша полога лунка, а потім щабель очищається дрібними горизонтальними ударами ледоруба. Для гака теж готується широка дрібна лунка, що знімає самий твердий верхній шар, і гак (не вертикально) забивається в лід у центрі лунки мелкцми частими ударами. Це трохи охороняє від великих внутрішніх відколів. Але для сильно перемерзлого, ламкого, як стекло, льоду й цей спосіб забивання гаків не дає гарантію надійності (штопорні гаки в такий лід вворачивать не можна). Тоді доводиться свердлити в лупці отвір під круглий гак буравом на 2/з довжини гака, а потім забивати гак. Діаметр отвору повинен бути трохи менше діаметра гака. Заточення ріжучої голівки бурава показані на малюнку. Такий спосіб виявився на практиці досить надійним.
Із сучасних льодових гаків для нормального льоду непогано себе зарекомендували пруткові штопорні й трубчасті штопорні гаки. Але оскільки «штопори», що входять у побут наших альпіністів, саморобні, то доводиться підкреслити дуже важлива обставина, що упускається, на жаль, умільцями з виду: технологія виготовлення пруткових штопорних гаків передбачає спіральну завивку відпущеного нагрітого прутка з наступною проточкою самого штопора на тонкому заоваленому диску наждаку й невеликим підколенням. У такому випадку гак міцний, кілька в’язань і рівномірно навантажується. Спроби замість цього просто точити на прутку різьблення й застосовувати потім цей пруток як штопорний гак приводять у більшості випадковий до зрізу-скручуванню прутка під навантаженням і зриву!