Незнання особливостей

Нерідко в краю сніжника утвориться замаскований рантклюфт від підтавання шару знизу, від каменів. Така щілина іноді буває великої ширини (1- 2 м) і утворить під снегом. малопомітну зовні порожнину. Сніжний або фірновий козирок може раптово обломитися під ногами. Досить велика ймовірність зриву або травм при ударі об камені на дні порожнини.
Дуже часто буває й так, що в результаті попеременного танення й замерзання води під снігом у скель утвориться шар натечного льоду й восходитель, що монотонно просувається по зовні рівномірно щільному й одноманітному схилі, раптом попадає на твердий крутий лід, замаскований тонким, неміцним шаром снігу. Не будучи підготовлений до такої несподіванки, він втрачає опору. Ще гірше зчеплення шару снігу з льодом, коли (при активному таненні) нижній, прилягаючий до льоду шар снігу насичений водою. Якщо в першому випадку здирається підошвою з льоду сніг може іноді «автоматично» спресуватися нижче в щабель і трохи стримати, призупинити ковзання, то у випадку з насиченим водою проміжним шаром цього звичайно не відбувається. Незнання подібних особливостей приводить до дуже характерної й небезпечної помилки: рухаючись по сніжному схилі, альпініст почуває деяку непевність через відсутність твердого ґрунту під ногами; наближаючись до скель і внутрішньо настроюючись на те, що от зараз скінчиться «цей незатишний сніг» і можна буде з полегшенням узятися за міцні зачіпки й устати на твердий, надійний виступ, він починає неусвідомлено квапитися й тягтися до скель, намагається зробити до них довгий останній крок, втрачає обережність…