На північному схилі

Незважаючи на трагічний випадок, альпіністи вирішили продовжити сходження. Але тільки Кларк і Косбей піднялися в табір III, тому що всі інші члени експедиції по різних причинах були непрацездатними й до того ж погода початку погіршуватися. Було вирішено згорнути роботи, і 10 серпня експедиція повернулася в Гилгит.
Грізна вершина Диран, або пік Минапин (7266 м), розташована в 16 км на схід знаменитого Ракопоши (7788 м) у групі гір Баграт, штурмувалася безуспішно протягом ряду років: англійцями - в 1958 р., німцями - в 1959 р., австрійцями - в 1964 р. і японцями - в 1965 р. Але вершини досягла в 1968 р. невелика група австрійських альпіністів з міста Граца - X. Шелл (керівник), Р. Гегиль і Р. Пишингер. Спочатку вони планували виїзд у Гіндукуш, але, коли раптом відкрилася можливість відвідати район Минапин, перешикували свої плани. 3 серпня вони встановили базовий табір (3930 м) на правом бережу верхнього Минапинского льодовика. На північному схилі Минапина були створені табори I (4800 м) і II (5400 м), на північно-західному гребені - ла-гар III (6000 м), і 17 серпня при гарній погоді трійка австрійців досягла фірнового купола, цього семіти-сячника, єдиного скореного в 1968 р.
1969 р. Сім італійських альпіністів на чолі з Л. Барбусцием спробували в районі групи вершин ДО-6 (вежі Кондус) скорити безіменну вершину пік 7040 м. Д. Альссондри й Г. Леоні через непогоду були змушені відступити з висоти 6960 м.