Нагар і льодовик

Нарешті 27 червня 1970 р. брати Гюнтер і Рейнгольд Месснер з табору V піднялися на вершину й спустилися по західному схилі в ущелину Диамир, зробивши, таким чином, перший траверс Нангапарбата. Уже в підніжжя західної стіни на льодовику Диамир Гюнтер Месснер потрапив під лавину й вигин.
28 червня Ф. Куэн і П. Шольц повторили сходження на Нангапарбат по шляху Г. і Р. Месснеров.
Каракорум:
1968 р. У районі Чоголунгма діяла Манчестерская Каракорумская експедиція з метою скорити двоголового гіганта Малубитинг (7453 і 7291 м). До складу експедиції входили: Д. Аллен (керівник), Б. Косбей, И. Белл, А. Кларк, И. Грант, Б. Риплай, Т. Вагхорн, О. Вулкок, пакистанець X. Махмуд і офіцер зв’язку майор А. Ашраф.
Пакистанський уряд не дозволило англійцям зробити підхід з півночі через Нагар і льодовик Барпу, їм довелося йти з півдня, через Сассли-Деш. Учасники експедиції пройшли через Искере, Кутвал і льодовик Ба-Скай, у верхів’ях якого 16 липня на висоті 3932 м був установлений базовий табір. Потім приступилися до створення висотних таборів: табір I - на висоті 4298 м, табір II -на 4938 м і табір III (5625 м) -на сідлі між Малубитингом і масивом Лайла. На важких ділянках між таборами було закріплено більше 350 м поручневої мотузки. 29 липня ранком Аллен і Риплай вийшли
з табору III на розвідку гребеня до предвершине Малуби-Тинг (6970 м). По зруйнованих скелях і фірну вони за третя година піднялися до 6000 м. Ішли без мотузки. Раптом вище Риплая зірвалася скельна брила. Він не встиг увернутися й разом з нею полетів по південному схилі в крутий кулуар між таборами I і II, де був знайдений його труп.