Індійський комітет

Інші учасники експедиції спробували зійти на іншу вершину, висотою близько 5900 м, але, досягши до 14 годинників гребеня в 70-80 м від вершини, були змушені повернутися через непогоду, що почалася.
1967 р. Ще не скорений Хардеол (7151 м) над льодовиком Милам восени 1967 р. був метою експедиції Гімалайського союзу Калькутти під керівництвом Ч. Митра. Сильний снігопад, пурга й лавини змусили восходителей повернутися з висоти 6550 м.
Група альпіністів Бомбейского університету під керівництвом професора А. Р. Чандекара в травні скорила два невеликих шеститысячника (6059 і 6187 м) в Иклуа-Лари - одного зі східних припливів Миламского льодовика в районі Кумаон.
Організована пані С. Гуха індійська жіноча експедиція штурмувала вершину Ронти (6063 м), розташовану північніше відомої Нанда-Гунти. Вершини досягли 28 жовтня С. Митра й шерп Путар Тенцинг. Це було друге сходження на цю вершину; перше зроблене в 1955 р. Ауфшнейдаром і Г. Хемпсоном.
У липні вершина Чаукхамба (7138 м) штурмувалася альпіністами Індійської національної військової академії в складі 14 чоловік під керівництвом майора П. С. Шеема, 15 червня вершини досягли 18-літній кадет Р. С. Шеема й двоє шерпів. Учасниками цієї експедиції була ще скорена безіменна вершина висотою 6720 м.
Індійський комітет з вивченню льодовиків Ганготри (голова - К. К. Гуха) організував експедицію до Кедарнат-Парбат (6940 м), скореної в 1947 р. швейцарськими альпіністами. До складу експедиції входили А. Сен (керівник), П. Чакраварты, Б. Саркар, А. Бозе, X. Рамноть, С. Мукхерее, К. Дас і К. К. Гуха.