Восени того ж року

1969 р. У районі Дхаулагири-Гимала в травні діяла швейцарська експедиція в складі Г. Хартмана (керівник) , Л. Штриклера, А. Хитца, Р. Хомбергера й А. Хирсбруннера.
10 травня Г. Хартман, Л. Штриклер і шерп Сонам Чир-Мі скорили головну вершину піка Тукуча (6915 м). У цей же день А. Хитц і Р. Хомбергер зробили першосходження на західну вершину Тукуча (близько 6905 м). Три дні через, 13 травня, Р. Хомбергер і А. Хирсбрун-Нер повторили сходження на головну вершину піка Тукуча.
Американська експедиція під керівництвом Б. Н. Эве-Ретта спробувала штурмувати Дхаулагири I (8167 м) по південно-східному гребені - по шляху, від якого французи відмовилися ще в 1950 р. через надмірну небезпеку льодових обвалів. Через два десятиліття прогноз французів трагічно підтвердився: при підході до східного льодовика (5000 м) високо на гребені відбувся льодовий обвал. Н. Эверетт, П. Герхард, В. Хоеман і шерпи Пемба Путар і Тенцинг загинули під льодовими масами.
Восени того ж року відбувся такий же трагічний випадок на Дхаула-Гимале IV (7660 м). Там при загадкових обставинах пропали безвісти п’ять австрійських альпіністів і один шерп. До складу експедиції, керованої Р. Хойэром, входили сильні й досвідчені альпіністи. Маршрут з півдня, хоча й важкий, правильно був обраний. Коли на сідлі, на захід Дхаула IV, на висоті 6900 м був установлений- штурмовий табір V, перемога здавалася близька.
У кожному з п’яти висотних таборів були по двох намету, примуси, бензин, триденний запас продовольства. Радіозв’язок між висотними й головним табором діяла без перебоїв. Увечері 9 листопада Хойэр повідомив по радіо, що вони вшестером перебувають у штурмовому таборі, усі почувають себе превосходно й в 3 години ранку виходять на штурм вершини…