Вітаміни

Альпіністам рекомендується до 500 мг (тобто десятикратна норма) вітаміну С у доба. Цієї норми ми намагалися дотримуватися на всіх етапах експедиції.
На підходах і в базових таборах вітамінну норму по можливості намагалися ввести за рахунок фруктів і овочів. Під час сходжень крім вітаміну С у драже альпіністи вживали спеціально зацукровані скибочки лимонів, кислі яблука.
Як відомо, у горах значно зростає потреба й в інших вітамінах.
Вітаміни, що втримуються в їжі навіть у незначних кількостях, служать регуляторами обмінних процесів, тому що з них в організмі утворяться біологічні високоактивні речовини - ферменти, при участі яких здійснюються складні хімічні перетворення вуглеводів, жирів і білків. Так, наприклад, вітаміни Bi, Вг, З, РР, пантотеновая кислота, вітамін Е служать для утворення окисних ферментів.
Вітамін РР (никотинамид, або нікотинова кислота) полегшує протікання окисних процесів при недостатнім постачанні організму киснем. Його варто приймати в підвищених дозах високогір’я й з іншої причини: уживання в більших кількостях вітаміну Bi (для засвоєння глюкози) вимагає збільшення й вітаміну PP. Останній нами застосовувався з висоти 5000 м (по 0,1×3 рази в день).
Вітамін Е сприяє кращої оксигенации тканин під час підвищених тривалих навантажень в умовах високогір’я, підсилює кисневий обмін. Вітамін Е зв’язаний також з регулюванням вуглеводно-фосфорного обміну в м’язах. При його недоліку розвивається м’язова слабість і навіть дистрофія м’язів. Спиртові розчини сприймаються краще, ніж масляні.