Напружена робота

Не останнє місце в профілактиці гірської хвороби займає харчовий фактор. Йому в наших експедиціях приділялася велика увага.
Про харчування в гірських походах написано чимало книг. Тому хочеться сказати лише про самі головні особливості харчування в наших експедиціях.
Напружена робота на висоті приводить до більших витрат вуглеводних запасів організму, незважаючи на підвищену засвоюваність вуглеводів. Тому учасники сходжень щодня одержували підвищені дози глюкози (до 200-250 г). Кожний спортсмен мав «кишенькове» харчування, тобто кислі й м’ятні льодяники, цукор, шоколад, ізюм, сушені зливи, якими вони харчувалися під час підходів і сходжень щогодини й малими дозами.
Для поліпшення вуглеводного обміну досить прийняти шматочок цукру, як зараз же рефлекторно збільшується кількість цукру в крові. Відбувається роздратування нервових закінчень шлунка, у відповідь на яке в печінці починається розщеплення глікогену, а продукт його розщеплення - глюкоза надходить через кров до органів.
На частку вуглеводів у нас в експедиції приділялося біля /2 харчові пайки, а співвідношення вуглеводів, білків і жирів становило приблизно 2:1:1 на відміну від пайка, рекомендується часто на висоті, 10:2:1 (А. С. Шаталина, В. С. Асатиани) або 4:1:0,7 (Н. Н. Яковлев).
Варто врахувати, що всяке збільшення кількості вуглеводів у їжі повинне супроводжуватися прийомом підвищених доз вітаміну Bi, що допомагає тканинам краще використовувати цукор. Наші альпіністи приймали вітамін Bi у драже по 10 мг у добу.
Відомо, що в результаті кисневого голодування окислювання білків трохи зменшується. Тому ми (за рекомендацією В. С. Асатиани) для прискорення відбудовних процесів з висоти 4500 м застосовували амінокислоти (глютаминовая кислота, метіонін).