Сурат Сиигх

Сурат Сиигх із п’ятьома студентами Інституту альпінізму ім. Неру в Уттаркаши повторив сходження на північний Багирати (6512 м), скорений в 1938 р. австрійцями Эммауталером і Месснером.
Вершини групи Аннапурны:
1967 р. Наприкінці квітня в Ламюнг-Гимале проходила западногерманская експедиція в складі X. Шоршингера, П. Ламмера, Э. Таннера й шерпа Тзеринга Таркэ. Альпіністи пройшли по Мади-Кхола до перевалу Намун-Баны-Чанг (4600 м). 1 травня вони скорили пік Банычанг (5200 м), а потім штурмували Ламюнг-Кайлас (6985 м). Табір I (4300 м) установлювали у верхньому басейні Мади-Кхола, табір II (5000 м) - у цирку льодовика. 9 травня піднялися по крутому льодовому схилі до зазублини Ламюнг (близько 5400 м), між Ламюнг-Кайласом і вежами. Ламюнг, пройшли по гребені до 5800 м і заночували в сніжній печері. 10 травня спробували перейти гострий східний гребінь Ламюнг-Кайласа, але безуспішно: ліворуч шлях перепинив крутий твердий лід, праворуч - карнизи. Через недостачу спорядження й продовольства довелося припинити штурм. У розраду вони скорили східну вежу Ламюнг (5850 м).
1969 р. Метою западногерманской гімалайської експедиції було сходження на вершину Аннапурна I (8078 м) по новому шляху: зі сходу з басейну західного льодовика Аннапурна, через Глазир-Будинку (7142 м) і нескорені вершини Рок-Ноир (7485 м), Аннапурна-Східна (8010 м), Аннапурна-Центральна (8051 м). 4 км ці маршрути проходять на висоті понад 7500 м. Планувалося застосувати кисневі апарати.
До складу експедицій входили: Л. Грейсль (керівник), Р. Обстер, Э. Рейсмюллер, X. Рейтер, К. Винклер, Г. Мюллер, П. Шуберт, И. Кернер, А. Ханці й И шерпів.