Учасники японської експедиції

За результатами «Інституту по дослідженню Непальських Гімалаїв» району Евересту в жовтні 1967 р. у Мюнхені був виданий перший тім книги «Кхумба Гі-Малий», на 448 сторінках якої викладені 32 наукові праці: 7 - по ботаніці, 19 - з питань зоології, 1 - по медицині, 2 - по географії й 3 - по картографії з додатком трьох карт.
Для альпіністів являють особливу цінність анотація Э. Шпейдера до карти Гимал I і розділ про назву вершин.
1969 р. 18 жовтня під час розвідки південно-західної степи Джомолунгми, проведеної учасниками японської експедиції з метою визначити можливість підйому по ній на вершину, стався трагічний випадок па ледопаде Кхумба. Під зв’язуванням шерпів звалився сніжний міст. Пху Дорье й ще два шерпи впали в глибоку тріщину. Пху Дорье загинув, а його супутники одержали важкі травми.
Наприкінці жовтня японці піднялися по південно-західній стіні до висоти 8050 м, але відступили через непогоду, що почалася.
Одинадцять японських альпіністів Осакского університету знову безуспішно штурмували пік «29» (7835 м), найвищу з нескорених вершин Непалу.
1970 р. Джомолунгма, найвища вершина нашої планети (8848 м), була одночасно метою двох японських експедицій: одна - під керівництвом И. Миура - мала намір здійснити спуск на лижах з вершини на південне сідло й далі в західний басейн, інша - сходження на вершину.
На самому початку в гірськолижній експедиції трапилося нещастя: на висоті 5750 м ледопада Кхумба йод льодовим обвалом загинули шість шерпів, а сьомий умер кілька днів через від отриманих травм і перевтоми.