Японська експедиція
1965 р. - індійська, восходители: А. С. Шеема, Р. С. Вохра, X. С. К. Рават, X. С. Вахлу й шерпи Наванг Гомбу (другий раз!), Сонам Гуатцзо, Сонам Вангиал, Пху Дорье.
1970 р. - японська, восходители: Т. Матсура, Н. Цермура, С. Куасиа, Котурье (шерп).
Група японських альпіністів Осакского університету під керівництвом С. Суминоши скорила пік «29» (7835 м) через східний гребінь при трагічних обставинах. Штурмовий табір (V) перебував на висоті 7500 м. Звідти X. Ваттапава й шерп Лхакра Тзеринг 19 жовтня в 13.30 досягли вершини. В 15 годин при спуску поривом вітру зв’язування було скинуто із гребеня й падала по схилі близько 700 м. Обоє восходителя загинули.
Швейцарські альпіністи скорили в 1956 р. головну вершину Лхоцзе (8511 м), але привабливою метою залишилися двоголова центральна (близько 8420 м) і східна вершина (8400 м), що перебуває від головної на відстані 1,2 км. Австрійські альпіністи С. Майэрль і Р. Вальтер зробили 12 травня першосходження на східну вершину Лхоцзе по технічно складному східному ребру. Кілька днів через на штурм вершини вийшло друге зв’язування, але, не доходячи 300 м до вершини, була змушена повернутися через несправність кисневих апаратів.
Японська експедиція штурмувала вершину Макалу (8481 м) по південно-східному гребені через вершину «пік 8010» по шляху, розвіданому американськими альпіністами в 1954 р. 20 травня X. Такапака й И. Оцаки з табору VI за 17 годин напруженої роботи досягли вершини.
1968 р. Десять альпіністів з Калькутти під керівництвом Н. Бозе відвідали район Кумаон і розвідали групу гір Лампак (від 6180 до 6635 м), розташовану між масивами Магари й Трисули.