Югославські альпіністи

З 1963 р. почався «золотий» період у розвитку югославської експедиційної діяльності. Відкрився він попередньою експедицією на Кавказ. Потім альпіністи
виїжджали туди з усе більше усложняющимися завданнями. Було зроблене сходження на Ушбукрест, пройдений частковий траверс Безенгийской стіни, альпіністи пройшли по двох нових маршрутах на вершини Гестола й Уллу-Ауз, а також зробили ряд інших цікавих сходжень. Значним досягненням є й дворазове сходження на пік Леніна в 1967 р., під час проведення міжнародної альпініади, присвяченої 50-летию Радянської держави.
У ці ж роки югославські альпіністи провели 15 першосходжень у південноамериканських Андах, відвідали Шпицберген, Гіндукуш, гори Африки. В 1965 р. альпіністи через непогоду були змушені припинити сходження, ледве не досягши вершини, не перебореного ще тоді, Кангбачена (7902 м), зате в 1969 р. їхні зусилля увінчалися успіхом при сходженнях на Аннапурну II (7937 м) і Аннапурну IV (7524 м).
У той же час югославські альпіністи зробили ряд складних сходжень: перебороли стіни Эйгера й Гран-Жораса.
Узимку 1968 р. альпіністи провели перше зимове сходження (сім днів) на «стовп Чопа» у північній стіні Триглава (Белак, Куиавер, Сазонов) і також узимку перебороли стіну Планьяву (И. Голоб - Иошт) і Штаер-Скую Ринку (Л. Голоб - Иошт).
Всі ці сходження дозволили підготувати нову плеяду альпіністів, сміливих і мужніх, зі значно зрослою спортивною майстерністю, здатних вирішувати самі складні спортивні проблеми.